неділя, 22 листопада 2015 р.

Як «Склад 2.0» у Вінниці ставили перфоманс на вірші Михайла Жаржайла





Продовжуємо публікувати матеріали з літературно-музичного фестивалю Artgnosis:new stage, який пройшов у Вінниці 13—15 листопада 2015 року. На черзі — поетичний перфоманс львівського театру «Другий склад» (або за новою назвою «Склад 2.0»), який став справжнім відкриттям другого дня для вінницької публіки.

Трохи про автора постановки та сам театр перед тим, як запропонувати вам відео та аудіо з цієї події. 1 серпня 2015 року на фестивалі «ТуСтань» постановку було продемонстровано уперше. В основі п'єси — вірші молодого українського поета Михайла Жаржайла.

Назва перфомансу — одночасно ще й назва нової поетичної збірки Жаржайла. Театр взявся за візуалізацію та живу інтерпретацію чоловічої поезії, що балансує між магічним реалізмом та пост-модернізмом. Жіноче прочитання чоловічого начала в поезії та перетин війни внутрішньої, зовнішньої та ментальної вплетено в тканину музики, текстів, світлових ефектів та жестів дали вінничанам того вечора можливість помандрувати з «ріки, названої іменем мертвого генерала» до «ріки живого поета» і навпаки. Уважний глядач (чи то пак — слухач) помітить чимало цікавих алюзій на поетичні постаті та події минулого й сучасності; спроектуйте це все на внутрішній конфлікт та метафори, до яких вдався Жаржайло — і отримаєте цікавий симбіоз, де антивоєнне, ліричне, сексуальне та непривабливе заплетене в такий тугий вузол, що його — як у «Порнографії» Гомбровича — вже годі розірвати.



титульний вірш #ріка_мертвого_генерала:

велика ріка 
названа іменем мертвого генерала 
але для мене це ріка живого поета 
річкова країна кордони якої обмежені акваторією 
лише однієї ріки і нечисленних приток 
країни що згори нагадує обриси оливкового пагона 

я людина суходолу 
і поет суходолу 
от лише співаю пісню дощу 
бо живу на березі бурхливої країни 
я лише співаю бойовий марш чужої країни 
бо живу на межі 
і мої вікна виходять 
на країну ріки що змагається із суходолом 
країну річкового люду що випливає на вечірнє віче 
і підсвічує прапорами флагштоки на кордонах 
ніби в цоколі вкручує ліхтарики 

я щодня перетинаю кордон 
щодня сплачую мито за транзит цигарок 
декларую усе що в кишенях 
і все те що у голові 

валюта цієї країни 
зветься "діоптрія" 
і за шість діоптрій можна на кожному флагштоку 
розгледіти рельєфи серпа і молота 
за тридцять діоптрій можна заклеїти мешти 
і нахапатися іншомовних слів 
але це раніше бо зараз "ремонт взуття" потонув 
а одне куряче яйце коштує 
одну діоптрію і тридцять дев'ять діоцентів 
а за дві тисячі діоптрій що є доволі дешево 
мешканцям річкової країни 
дозволяють селитися на суходолі 
дозволяють бути моїми сусідами 

велика ріка 
що названа іменем мертвого генерала 
або краще живого поета 
повновода тарнавського 
струменіє далі вниз 
повз притоку архипенка до зеленої 
а зелена впадає у франка 
а франко впадає у араґон 
араґон у амазонку 
амазонка в дунай 
дунай у шевченка 
а шевченко впадає в дніпро 
дніпро у волгу 
волга в місіссіпі 
а місіссіпі у вітмена 
а вітмен остаточно впадає у тихий океан 
і замерзає в льодовитому 

а за вікном чути як прибуває велика вода 
як з неба падає дощ і підступають чужі кордони 
як з тарнавського прибувають слова 
як з тарнавського прибуває музика 
кожного слова по парі 
кожної пісні по парі 
кожного тарнавського по парі 

велика ріка 
названа іменем мертвого генерала 
велика ріка 
живого поета 
нескінченна і вічна ріка

Аматорський театр «Другий склад» функціонує з 2011 року. Відтоді було зреалізовано кілька прем’єр на великій сцені. Це вистави: «Я тут», «Кумир», «Коротка драма», «Одна історія», «І дерева, і люди», «Фрáнко та його жінки». Режисер театру – Єва Якубовська, звукорежисер - Дмитро Готь. З технічним причин відео ми записали лише фрагментами; а от аудіоверсія доступна в повному обсязі:



Для тих, кого зацікавив звукоряд, пропонуємо ще й повний плейліст композицій, використаних у перфомансі:



Немає коментарів:

Дописати коментар

Прокоментуйте цей матеріал