середа, 11 листопада 2015 р.

«Своє небо» Милослави Черній — поетична мандрівка у планетарії





Ви коли-небудь хворіли в оточенні глобусів та моделей космічних кораблів? Ні, я зараз не про грип чи застуду. Це видається недолугим жартом, але кохання занесено до міжнародного каталогу захворювань як «Розлад звичок і ваблень, кодовий індекс F63.9». Саме таку назву носить збірка вінницької поетеси Милослави Черній — і її нове прочитання під музику в незвичній атмосфері минулими вихідними зачаровувало вінничан.



Здавалося би, що тут незвичайного? Молода авторка читає власні вірші — подібні вечори щотижня відбуваються в десятках різних міст нашої країни. От тільки нюанс — чи давно ви слухали вірші у планетарії? (ось чому згадував про глобуси)



Глобус зоряного неба, глобус Землі і навіть Місяця; проектор та плин медитативної музики, невідомі зоряні світи та туманності — і плетиво слів в усьому цьому. Послухайте самі:




Музичні паузи у літературному вечорі заповнював гурт The Frisson та бітбоксер K2FX — а потім знову слова, слова.




Жіночна, тендітна лірика в другій половині вечора поступилась більш іронічній і часом навіть жорсткій: нове прочитання «Снів тобі, пекучих мов табаско» під популярний майже-хіпхоп; вірші-медитації перейшли до віршів-висновків, інколи — до флешбеків чи болючих, але правдивих рефлексій. Бо ж «у дівчинки серце не хворе — у неї здорова душа» — і вміння відчувати серцем рядки у другій половині вечора передалося поступово усім присутнім.



Недаремно вже у хвилі фінальних оплесків позаду себе почув: «Класно, я такого раніше ніколи не чула». Мимовлі дозволю собі забути про необхідність журналіста бути відстороненим і погоджуся із цією невідомою слухачкою — та й хто міг залишитись відстороненим того вечора? Врешті-решт, розлад звичок і ваблень трапляється із кожним з нас — хоча би раз у житті.



І тоді наші «107 грамів» починають битись швидше — точно як у цьому творі, що прозвучав заключним того вечора:






Немає коментарів:

Дописати коментар

Прокоментуйте цей матеріал