понеділок, 30 листопада 2015 р.

Живий Мінкульт та мертві читачі — утопія фінансування бібліотек в Україні





Незрозуміло, що відбувається в Датському королівстві українському міністерстві — Міністр культури заявив, що вперше за останні роки було виділено кошти на поповнення фондів бібліотек — але як саме це має працювати на користь українського читача, бібліотеки та книговидання в цілому, поки що неясно.

9 млн гривень, за словами Кириленка, пішло на закупівлю тих книг, які потребують публічні бібліотеки. Бібліотекарі, орієнтуючись на запити читачів, укладали переліки книг, які хотіли б бачити у читальні. І тут виникає риторичне питання: яких читачів? Чи давно міністр бував у бібліотеці маленького містечка чи навіть звичайного невеликого обласного центру? Максимум, що там проводиться — це конференції викладачів та бібліотекарів або семінари-читання до річниці народження чергового вічного класика. Бібліотека із паперовими книгами з програми ХХ століття — от що таке 90% українських книгозбірень в містах та райцентрах.

За виділені кошти держава придбала 82 назви книг, сумарний тираж яких сягає 170 тис. За словами міністра, це видання «в основному навчального, художнього, літературного, пізнавального та історичного змісту». І тут виникає наступне питання: історичний зміст та пізнавальність закуплених книжок визначалися на основі... чого? Відповіді немає.

Також В'ячеслав Кириленко зазначив, що згідно з проектом «Стратегії розвитку бібліотечної справи до 2025 року» буде змінено систему фінансування публічних бібліотек. Відтепер розмір фінансування бібліотеки залежатиме від її відвідуваності. І цей пункт остаточно ставить під сумнів усю благочинність намірів відомства. Скидається на те, що більшість бібліотек України у їхньому сучасному стані не отримають нічого — читачі там є таким же рідкісним явищем, як сніг у Австралії.



Як зауважив міністр, проект передбачає:

 «—ефективне фінансування бібліотек. Ми встановимо сучасні критерії ефективності бібліотек, і та, яку відвідують, отримуватиме в рази більше фінансування з центрального та з місцевих бюджетів. Це буде справедливо, бо той, хто працює і хоче працювати, має отримувати значно більше».

Чи не створить це попит на утворення фіктивних звітів та торгівлю «мертвими душами» в читацькій аудиторії? Знову немає відповіді.

Іншим нововведенням буде впровадження на території України бібліоавтобусів. Планується, що вони курсуватимуть від села до села та забезпечуватимуть читачів сучасною літературою. Окрім того, існуватимуть і пересувні бібліотечні пункти, що будуть закріплені за певними містами чи селами на триваліший період. Як на мене, в рази доцільніше було би запровадити онлайн-бібліотеки та сприяти підключенні шкіл та сіл до інтернету та бібліотечної мережі онлайн-ресурсів — а не витрачати бензин, людьскі ресурси та папір, неначе надворі 20-і роки ХХ століття.

По один бік екрану — Міністр культури зі своєю утопією відродження бібліотек ХХІ століття методами початку ХХ століття; по цей бік екрану — українські читачі з айпадами та кіндлами, які не дуже розуміють, навіщо їм іти до бібліотек, якщо паперові книжки вони здебільшого купують, а електронні — знаходять в інтернеті на легальних та «піратських» ресурсах. Бібліотека може (і має, за логікою) стати публічним простором, в який цікаво приходити, аби працювати, відпочивати, і до того ж «доторкнутись» до літератури. В сучасному вигляді 90% бібліотек таким публічним простором не є: антикафе, коворкінги чи навіть звичайні бістро такими просторами є; а от бібліотеки — ні.

Що потрібно змінити? Точно не просто обсяги фінансування та напрямки їхнього розподілу. Молодший персонал, актуальніші заходи, позбавлення від «совкового» інтер'єру та оновлення доступних практик і послуг на базі бібліотек — ось що може витягнути українські книгозбірні з того совкового пост-перебудовного мороку, в якому вони вже 25 років сидять. А не просто збільшення ставки чи перерахувань на кореспондентський рахунок від однієї установи до іншої. Бо схема, що її пропонує Мінкульт — це маскування проблеми не-відвідування бібліотек та не-читання серед аудиторії від 13 до 33 років; але аж ніяк не вирішення цієї проблеми.




13 коментарів:

  1. У меня только один вопрос: зачем мне, как человеку читающему, нужны библиотеки в том виде, что есть у нас? Со мной в кармане всегда мой kindle, на котором я храню сотни книг и художественных, и профессиональных. Всегда есть что почитать. Телефон, который всегда со мной, дает возможность зайти в интернет и скачать необходимую мне литературу или же купить ее, если нет в свободном доступе. В крайнем случае, в 95% ситуаций у меня под рукой мой ноутбук, который обеспечивает стопроцентное взаимодействие с любой информацией. Так зачем мне нужно идти в библиотеку, брать там книгу, потом возвращать, если GutenbergProject позволяет сделать все это в несколько кликов?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якби у нас були закони як у всьому цивілізованому світі, які б передбачали відповідальність за те, що ви скачали піратські версії книг. А бібліотека у цей час мала б цю ліцензійну книгу, з правом надавати її у користування читачеві на певний термін. Тоді б ви ходили б до цієї бібліотеки, бо там усе безкоштовно, а в противагу ця книга в магазині чи інеті мала б бути за гроші. А так наші бібліотеки у дуже складному напівіснуванні через невідповідність можливостей фінансів держави і читачів...

      Видалити
    2. Дмитрий, а ведь фишка уже не только в книгах, 21 век на дворе:) Коворкинг, практики совместного культурного времяпровождения, информационная поддержка научной деятельности читателя, в т.ч. доступ к серьезнейшим сетевым базам данных, изучение языков и многое другое. На самом деле МНОГОЕ другое, просто пока Вам это не понадобилось, Вы будете видеть за библиотекой только книги. А мы можем больше, присмотритесь к библиотеке внимательнее:)

      Видалити
    3. апд.: а ще один момент, важливий для нас, бібліотекарів - ця точка зору "а що там у вас в бібліотеці забув" це не прикрі поодинокі випадки, це питання які нам неприємно чути але ми маємо ставити їх СОБІ у вину. Собі, а не владі, що не дає достатньо грошей на книжки та техніку. Адже ми не вміємо пояснити владі чому це так важливо для неї - дати гроші своїй бібліотеці. Адже ми не вміємо донести громаді якими ми можемо бути корисними для неї, і якими корисними ВЖЕ є,і чому так вигидідно цій громаді підтримати свою бібліотеку. Та ми, погодьтеся, не завжди можемо пояснити своїми чоловікам, навіщо ми щоранку йдемо туди, де холодно, де мало нових книжок і техніки, де треба щодня маленькими кроками йти вперед і долати всі негаразди голим ентузіазмом. Адже ми робимо це не заради себе. Хоча... і заради себе також, це наш світ, і ми його змінюємо:) І не зупиняємося! Тож всім колегам бажаю не втрачати наснаги, здоров"я, оптимізму, а все інше - буде. Неодмінно!

      Видалити
    4. Я не говорю, что библиотеки сами по себе не нужны. Они не нужны в том виде, в котором они есть у нас.
      Я не ратую за то, чтобы скачивать пиратки, библиотек с бесплатными книгами более чем предостаточно, если вдруг меня заинтересует книга - я, так и быть, куплю ее за 10-20 долларов.
      Снова таки: вопрос очень запутан и связан с другими разделами нашего социума. К примеру, если бы для меня было бы просто купить профессиональную литературу за 800 долларов (одна книга), я бы не задумываясь ее купил, а не пиратил бы.
      Касательно библиотек - вопрос в другом совсем: практически все цивилизованные заведения такого типа предоставляют своим пользователям доступ к научным базам со всего мира. Бесплатно, при условии покупки абонемента. Пример: я плачу годовой абонемент, вы платите такой же, а библиотека закупает премиум подписку на pubmed или другую базу профессиональной узконаправленной литературы. В итоге, все в выигрыше: пользователю не нужно покупать отдельную статью за 30-40 долларов, компания получила дотацию напрямую от библиотечного фонда.
      При условии, что часть литературы я могу получить только через библиотечную сеть - структура бы ожила!
      Вы не согласны?

      Видалити
    5. Йти у сучасну бібліотеку не треба. Вона може бути присутня в Мережі.
      Але вона має бути цікава. Вона має прсцювати зі спільнотами клієнтів, надаючи їм послуги, що мають відношення до культури.
      Спілкування - ось корінь. Нема спілкування, то нема суспільства, нема культурного поступу.

      Видалити
  2. Ситуацію,яка склалась з бібліотеками в Україні не можна відірвати від загального стану українського суспільства: економічних, духовних і навіть гендерних проблем.Багато бібліотек заслуговують на вашу критику, але є чимало таких книгозбірень, які під керівництвом УБА впродовж 20 років розвивають нові технології та методи роботи. Редактор вашого порталу, до речі, був приємно здивований у 2012 році участю нашої бібліотеки у "Блог-платформі у Львові" і навіть опублікував інтерв'ю з нашим бібліотекарем (http://www.5books.org/2012/11/blog-post_483.html ). Як би там не було, а ваш портал виступає агентом назрілих змін,а тому бажаємо вам тримати інтерес суспільства до книги на високому рівні і в Новому році.

    ВідповістиВидалити
  3. Не можна не погодитись з автором. Але це так відразу, побіжно, а проблема загалом надто фундаментальна. Потребує зусиль суспільства, а те двох-трьох ентузіастів (себе включаю в те єізерне число). Треба думати, формувати план, дорожню карту.
    Я радий, що знайшов цей ресурс, раніше його не бачив.

    ВідповістиВидалити
  4. Я не буду вдаватись в деталі. Я про сам процес.
    От була хороша пропозиція: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=870892712997491&id=182552575164845
    Заглохла. Ні, якісь рухи хтось робив, але...
    Мабуть галузь хоче, аби її не чіпали.

    ВідповістиВидалити
  5. Хочу запросити всіх учасників розмову продовжити. Може в дещо зміненому напрямку: http://bibrc.blogspot.com/2016/01/blog-post_16.html

    ВідповістиВидалити
  6. Буквально вчера выходила я и еще одна сотрудница рекламировать нашу библиотеку на улицу. Результат скромный: за 2 часа нам удалось уговорить записаться в библиотеку аж 4 (четырех!) человек! Одним из этих 4-х человек была женщина, торгующая выпечкой с лотка неподалеку от нас. И вот, когда я с ней разговорилась, она поведала мне такую историю: оказывается, недавно к ней подходил один переселенец с Донбасса, спрашивал, куда ему пойти, чтобы помогли с жильем и работой. Он уже ходил в местную администрацию, но чиновники его просто вежливо "отшили", сказав, что они этим не занимаются. В итоге он решил пойти к мэру города. Так вот, когда я сказала собеседнице, что ей надо было всего лишь направить этого человека к нам в библиотеку и мы предоставили бы ему исчерпывающую информацию по данному вопросу, она пожалела о том, что не знала об этом раньше. Но теперь будет знать! Вывод напрашивается очень простой: библиотеки должны стать ЖИЗНЕННО необходимы людям, они должны уметь дать такую информацию, которую кроме них не сможет дать никто, это прежде всего информация для выживания, а не просто сплетни или "очаровательные" вымыслы - и тогда библиотеки будут незаменимы, они будут жить. Библиотеки должны стать не просто местом досуга или общения - они должны стать настоящими ИНФОРМАТОРИЯМИ, то, о чем писалось в лучших научно-фантастических романах, это уже должно стать реальностью!

    ВідповістиВидалити

Прокоментуйте цей матеріал