середа, 4 листопада 2015 р.

Створення Українського інституту книги — що нового в законі




Сьогодні у Верховній Раді прийнято у першому читанні цікавий для українського видавця (та й читача теж) законопроект — «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері». Серед авторів закону — Микола Княжицький (має стосунок до телеканалу EspressoTV), Ірина Подоляк (входить до парламентського комітету з питань культури), Сергій Тарута (вочевидь той, що був керівником Донецької ОДА минулого року, а також мільярдер), письменниця Марія Матіос та нардеп Вадим Денисенко.

Законопроектом ініційовано низку змін та доповнень до діючого законодавства щодо підтримки книговидання; найбільш знакова зміна — це запровадження Українського інституту книги. Зміни стосуються Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2003, №24, ст. 162). В нього законотворці внесли низку змін — одразу декілька нових статей:

«Стаття 7.
Український інститут книги Український інститут книги є державною установою, яка відноситься до сфери управління центрального органу виконавчої влади що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв (надалі – орган управління), і здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв. Український інститут книги відповідає за реалізацію державної політики в сфері книговидання, створення видавничої продукції, її розповсюдження та використання в порядку, передбаченому законами України, статутом та актами органу управління. Метою діяльності Українського інституту книги не є отримання прибутку.

Виконавчим органом Українського інституту книги є директор, який призначається органом управління в результаті конкурсного відбору.

В Українському інституті книги діє наглядова рада – спеціальний орган, який здійснює нагляд за діяльністю Українського інституту книги, його посадових осіб, що діє в межах повноважень, передбачених законом та статутом.

Український інститут книги має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Український інститут книги має печатки із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.

Місцезнаходження Українського інституту книги – місто Київ.»
Таким чином у столиці з'явиться неприбуткова державна інституція, котра має опікуватися програмами розвитку української книги. Сподіваємося, цей процес буде ефективнішим за підготовку до Франкфуртського книжкового ярмарку.

Наступна зміна — це перелік функцій цього Інституту книги:

«Стаття 8.
Участь Українського інституту книги у реалізації програм державної підтримки книговидавничої справи 
Предметом діяльності Українського інституту книги є популяризація української літератури, літературної спадщини, української мови та української видавничої справи в Україні та за кордоном, а також популяризація читання літературних творів в Україні. Діяльність Українського інституту книги заснована на професійності, прозорості, підзвітності, відповідальності за результати діяльності перед суспільством.

Український інститут книги на підставі делегованих повноважень здійснює такі функції:

- створення і реалізація програм популяризації української літератури в Україні та за кордоном;

- підтримки створення перекладів української літератури на інші мови, в тому числі фінансування перекладів в порядку, передбаченому законодавством;

- реалізація національно-культурних державних цільових програм, пов’язаних з популяризацією української видавничої продукції в Україні та за кордоном, підтримкою видавничої справи, бібліотек і бібліотечної справи, популяризацією читання, створенням перекладів тощо;

- організація та проведення конкурсів для визначення літературних творів, які отримують фінансування їх видання за бюджетними програмами випуску книжкової продукції;

- розробка заходів з популяризації вітчизняної книговидавничої продукції;

- фінансування видання українських книг за бюджетними програмами випуску книжкової продукції, а також за програмами Кабінету Міністрів України, органу управління;

- фінансування видання українських книг на умовах часткової участі держави та розподілу грошових зобов’язань з приватними замовниками видавничої продукції;

- надання методичної, наукової, організаційної та іншої підтримки діяльності державних і комунальних бібліотек;

- виконання інших завдань, покладених на Український інститут книги законодавством, в тому числі Національною стратегією, іншими актами Кабінету Міністрів України та органу управління.»

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері, може доручати Українському інституту книги виконувати окремі завдання, визначені законодавством, в тому числі делегувати свої повноваження».

І ще декілька моментів про керівництво та нагляд за новою інституцією:

«Стаття 9.
Директор Українського інституту книги
Керівництво Українським інститутом книги здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється рішенням органу управління. Звільнення директора допускається за погодженням наглядової ради, яке надається в порядку, передбаченому статутом. Директором Українського інституту книги може бути громадянин України, який має вищу освіту в галузі культури і мистецтва, економіки, права або соціології, а також стаж роботи на керівних посадах в видавничій або бібліотечній сфері не менше 5 років. Директор працює за строковим контрактом, який укладається строком на 5 років. По завершенні строку дії, за наявності згоди наглядової ради контракт може бути продовжено на новий п’ятирічний строк.

Директор призначається органом управління з кандидатів, відібраних за наслідками проведеного конкурсу та запропонованих конкурсною комісією.

Організацію та проведення конкурсу здійснює конкурсна комісія, що складається з 9 осіб. До її складу входять три особи, запропоновані органом управління, три особи, запропоновані Комітетом Верховної Ради України, до предмету відання якого відносяться книжкова справа, видавнича справа, та три особи, запропоновані громадськими об’єднаннями, господарськими об’єднаннями, статутні документи яких передбачають діяльність у сфері культури, членами яких є авторитетні в даній сфері особи, а їх діяльність є активною (впродовж останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж декілька разів на рік, громадські заходи щодо проблем, які існують у відповідній сфері: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо).

Порядок організації і проведення конкурсу з визначення кандидатів на посади директора Українського інституту книги затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв в порядку, передбаченому регуляторним законодавством.

За наслідками розгляду кандидатур конкурсна комісія приймає рішення, яким оголошує декілька кандидатур, які за наслідками конкурсного відбору можуть бути призначені на посаду директора Українського інституту книги. Рішення конкурсної комісії має бути мотивованим із зазначенням причин, з яких були обрані певні кандидати.

З наданих конкурсною комісією кандидатів орган управління обирає одного, який призначається на посаду директора Українського інституту книги, про що приймається відповідне рішення.

Особа вважається призначеною директором Українського інституту книги з моменту укладення з нею строкового контракту.»


«Стаття 10. Наглядова рада Українського інституту книги

Наглядова рада є спеціальним наглядовим органом, який діє в Українському інституті книги на постійній основі з метою забезпечення в його діяльності балансу інтересів держави, суспільства, та суб’єктів діяльності у сфері культури, дотримання принципів законності, незалежності, об’єктивності, відкритості, прозорості, доступності для громадськості.

Повноваження наглядової ради визначаються цим Законом, іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, статутом Українського інституту книги та Положенням про Наглядову раду, яке затверджується органом управління.

Наглядова рада складається з 7 членів, які призначаються органом управління в порядку, визначеному цим Законом та Положенням про Наглядову раду. Член Наглядової ради призначається строком на 3 роки. Одна і та сама особа не може бути обраною членом Наглядової ради на два строки поспіль. Член Наглядової ради не зараховується в штат Українського інституту книги та здійснює свою діяльність на безоплатній основі.

До складу наглядової ради обирають і призначають авторитетних спеціалістів в літературній сфері – популярних авторів літературних творів, літературних критиків, інших культурних діячів, які мають високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також мають вищу освіту та постійно (не менше п’яти років) проживають в Україні.

Членами наглядової ради не можуть бути державні службовці.

Порядок організації і проведення конкурсу для обрання членів наглядової ради встановлюється Положенням про наглядову раду Українського інституту книги, яке затверджується центральним органом виконавчої влади що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв в порядку, передбаченому регуляторним законодавством.

Починаючи з наступного робочого дня після дати завершення терміну подання кандидатур у члени Наглядової ради, будь-який член Громадської ради при Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, вправі ознайомитись з документами, поданими для участі в процедурі формування складу Наглядової ради.

Громадські ради при Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв та при Комітеті Верховної Ради України, до предмету відання якого відносяться книжкова справа, видавнича справа, можуть складати висновки стосовно доцільності чи недоцільності обрання до Наглядової ради того чи іншого кандидата, приймати рішення про підтримку окремих кандидатів або про недоцільність їх обрання.

Відповідні рішення, висновки громадських рад мають бути надані Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, не пізніше ніж за два робочі дні до дати проведення засідання з розгляду поданих кандидатур.

Для відбору членів наглядової ради центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, формує конкурсну комісію. Конкурсна комісія проводить засідання публічно, засідання є відкритими для громадськості, будь-яке рішення конкурсної комісії оформлюється письмово та повинно мати мотивувальну частину з детальним поясненням причин його прийняття.

На засіданні комісія заслуховує кандидатів у члени наглядової ради. Якщо проти певної кандидатури надійшли заперечення, комісія зобов’язана з’ясувати обставини, наведені в цьому заперечені, та дати можливість кандидату надати свої пояснення. За наслідками розгляду кандидатур, конкурсна комісія визначає склад наглядової ради Українського інституту книги.»

Остання цікава для нас зміна в цьому законі — це питання, звідки будуть брати гроші на цю нову державну установу (адже читачі є ще й платниками податків):

«Стаття 11. Фінансування Українського інституту книги

Український інститут книги фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, в тому числі коштів спеціальних фондів Державного бюджету України, розпорядником яких є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, а також коштів, отриманих від управління майном, переданим Українському інституту книги на праві повного господарського відання або оперативного управління, надходжень від управління правами інтелектуальної власності, надходжень від співробітництва з міжнародними організаціями і установами, грантів, пожертв, дарунків та з інших джерел, передбачених законом, а також доходів, отриманих від управління вільними коштами Інституту.

Кошти, отримані Українським інститутом книги з передбачених частиною першої цієї статті джерел, використовуються виключно для фінансування реалізації завдань та функції, передбачених цим Законом та статутом.

Інститут розпоряджається коштами, отриманими з джерел, передбачених цієї статтею Закону, відповідно до законодавства.»