субота, 8 серпня 2015 р.

Відео-поезія — окремий жанр чи цифрова трансформація віршованого слова?

На початку серпня було оголошено про старт Всеукраїнського конкурсу відео-поезії CYCLOP. Він проводиться вкотре на тлі достатньо потужного висвітлення у ЗМІ, і складається враження, що йдеться виключно про український феномен. Втім, відео-поезія як форма творчості існує набагато довше і в більшому числі країн, ніж ми звикли вважати.


Називати відео-поезію окремим жанром, мабуть, не варто: це — форма фіксації поетичного мистецтва, також відома як відео-візуальна поезія, поетроніка чи Cin(E)-Poetry. Є різні формати відео, жанри відеозйомки та технології, що використовуються при створенні відеоряду. Але в центрі залишається вірш, поетичний твір як такий.


В Україні відео-поети зазвичай обмежуються зйомкою тематичних відеороликів, де вони читають власні чи чужі вірші. Але насправді є декілька підвидів цього візуального мистецтва. Цифрова відео-поезія створюється виключно цифровими засобами редагування та моделювання відео. Те ж, що так популярне серед українських молодів поетів, — це поетичне читання чи візуальний перфоманс. Відео-поезію можна вважати формою візуального мистецтва, але аж ніяк не формою поетичного.


Друге поширене хибне припущення — про «молодість» відео-поезії. Почалося все ще 1978 року, коли канадський поет Том Конівс (Tom Konyves) застосував цей термін для опису власної першої роботи в цьому жанрі.


Як не дивно, але до 2008 року робота в цьому ключі була привілеєм ентузіастів, а більш-менш сформовану ідеологічну та методологічну основу відео-поезія отримала 2008 року, коли все той же Том Конівс почав вивчати цей медійний феномен. 2011 року він уклав «маніфест відео-поезії» — Videopoetry: A Manifesto. В ньому він визначив основні вимоги, критерії, складові та межі жанру, формати та форми цього візуально-поетичного мистецтва.


Ще на початку 80-х років ХХ століття Джіанні Тоті (Gianni Toti) створював мікс із текстів, відеоряду, електронних зображень та спецефектів і назвав цей візуальний жанр «поетроніка». Він багато експериментував із візуальним мистецтвом в той час.


Експерименти продовжилися наприкінці 80-х ХХ століття у роботах Річарда Костеланеца (Richard Kostelanetz). А в 90-х відеопоезія з «кінетичних віршів» перетворюється на короткометражки та відеокліпи на віршовані твори.


Дехто з авторів йшов ще далі, створюючи відео-поезію без поетичних рядків як таких. Вони візуалізували зміст відомих поетичних творів чи окремих фрагментів подібно до творчості футуристів — використовували графіку, коллажі, візуальні ряди тощо.




В Україні відеопоезія дебютувала не так давно і розивається переважно за сприяння регулярного фестивалю «CYCLOP» у Києві, який підтримувала минулого року Фундація Дарини Жолдак. Засновниця та координатор фестивалю, головний редактор сайту «LITCENTR» Поліна Городиська 2015-го проводить цей захід вже вп’яте. 2014-го цей конкурс мав значний акцент на на освітньому блоці для молодих авторів, котрі експериментують із віршованим словом та відеорядом. Серед спікерів фестивалю були Михайло Іллєнко і Дмитро Сухолиткий-Собчук, режисерки Артеменко та Ігор Цикура, Тетяна Манзюк та Олена Самойленко.

Поліна Городиська, засновниця фестивалю CYCLOP
За словами Поліни Городиської, єдиного визначення відеопоезії як жанру мистецтва й досі не існує. Тому цей візуальний жанр можна сприймати як спробу нового прочитання віршований творів та донесення їх до нової аудиторії. Зокрема, блок української відеопоезії минулоріч демонстрували в Аргентині, у Канаді, Греції, Німеччині. Там ця форма візуального мистецтва більш розвинена:


«—У Німеччині, наприклад, є фестиваль «Зебра». Найбільший фестиваль відеопоезії в Європі, та, мабуть, у світі. Фестиваль має солідний грошовий призовий фонд, свою, напрацьовану роками аудиторію. Загалом практика зйомок відеопоетичних робіт у Європі вже має свої традиції й жанр, дійсно, розвиненіший. У них навіть є професійні команди, що працюють у цьому жанрі десятки років. Ми вже знайомили українських глядачів із кращими роботами цього фестивалю. 
Я думаю, що відеопоезія як така не може бути масовою. Тобто це специфічне арт-відео, розраховане на любителя, якому цікаве поєднання поезії та відео, досвіди та експерименти з її візуалізації. Масовим цей жанр ніколи не буде, бо це не той продукт, який буде добре продаватися. Це інша справа. Специфічний, геть не комерційний мистецький продукт».


Українські митці експериментують із відео-поезією охоче. Це не лише молоді автори на кшталт Ірини Мороз, але й імениті продакшн-центри та поети. Мистецька агенція «АртПоле» зокрема створила изку відеопоетичних робіт за співпраці з Юрієм Андруховичем та Сергієм Жаданом. Робота на вірш «Ніж і ніжність» Андруховича 2013-го стала найкращою за версією фестивалю CYCLOP.


Ювілейний 5-й конкурс відеопоезії CYCLOP-2015 вже розпочав прийом робіт і чекає на ваші візуально-поетичні експерименти. Творіть, досліджуйте і забудьте про будь-які правила. Щоправда, не варто забувати про дедлайн: з 1 серпня по 30 вересня.




Цього року на ваші роботи чекають український кінорежисер та сценарист Олег Фіалко, режисери Володимир Тихий і Дмитро Сухолиткий-Собчук, поетка й перекладачка Ірина Шувалова, письменниця й авторка проекту «Відеопоєзія.in.ua» Катерина Бабкіна та поет і журналіст Дмитро Лазуткін.


Крім того, до журі конкурсу долучилися письменниця і режисерка Ірина Цілик, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко та кураторка мистецьких проектів, журналістка і переможець конкурсу відеопоезії CYCLOP-2014 Дарія Кузьмич.


Компанію цим прекрасним людям складе письменниця, літературознавиця і публіцистка Оксана Забужко, за участі якої відбудеться проект «До слова»додатковий конкурс Фестивалю CYCLOP на найкращий відеосупровід до віршів сучасних поетів.


Цьогоріч є ще одна новина: з нагоди 5-річного ювілею команда фестивалю CYCLOP засновує окрему Номінацію для поетичних фільмів з усіх країн світу. До оцінки відеопоезій запрошено митців жанру та директорів найбільших світових фестивалів:


  • Елістер Кук (Filmpoem Festival, Едінбург, Шотландія)
  • Зета Бенкс (PoetryFilm, Лондон, Великобританія)
  • Хав’єр Робледо (VideoBardo, Буенос-Айрес, Аргентина)
  • Еліс Лайонс (Videopoet, Слайго, Ірландія)
  • Зіґрун Хьоллріґл (Art Visuals & Poetry, Відень, Австрія)
  • Джон Беннет (відеопоет, науковий діяч, Сполучені Штати Америки)
  • Люсі Інґліш (Liberated Words, Брістоль, Великобританія)
  • Том Конівс (поет, продюсер, викладач, піонер в області відеопоезії, Канада)
  • Поліна Городиська (CYCLOP Videopoetry Festival, Київ, Україна)
  • Томас Цандеджакомо (ZEBRA Poetry Film Festival, Берлін, Німеччина).