субота, 1 серпня 2015 р.

Скандал із українськими перекладами «КСД» — уроки і висновки

В соцмережах набрав чималого розголосу скандальний переклад одного з романів Стівена Кінга, виконаний видавництвом «КСД». Не так сам переклад, як його відсутність та калькування з російської (до того ж — з такого ж невдалого перекладу). Чи варто «робити літературного слона» з чергового провалу україномовного перекладу іноземних авторів? Давайте поглянемо на цю ситуацію прискіпливіше.

Що ж відбулося із Кінгом в «КСД»


Для тих, хто пропустив — короткий виклад ситуації від газети «День»:

«—Наприкінці червня 2015-го вийшли романи «Кладовище домашніх тварин» і «Воно». Утім, святковий настрій кінголюбів швидко поступився місцем глибокому розчаруванню. Члени багатотисячної читацької спільноти «Стівен Кінг. Український клуб», помітивши певні дивацтва в тексті «Кладовища...», з’ясували, що український переклад робився не з оригінального тексту Кінга, а з російського недбалого перекладу роботи Вадима Ерліхмана.  
Отриманий не без допомоги комп’ютерної програми перекладу продукт подеколи не звірявся не лише з оригіналом, а й із тим-таки російським варіантом. Перекладене (вельми своєрідно) Ерліхманом речення, де йдеться про «бус», тобто автівку, сповіщає українському читачеві про «намисто». Зображення фрагментів трьома мовами розійшлися Інтернетом, демонструючи сумнівну якість російського й українського видань. Далі видно, що до української книжки перейшли всі аж занадто фривольні, як на переклад, вигадки Ерліхмана, проте не повернулися численні викинуті ним навіщось фрагменти оригіналу. Члени клубу не забарилися з обуреними листами до видавця. 
Слід віддати належне «КСД»: найпотужніше українське видавництво не лише офіційно визнало «проблеми з перекладом», а й вирішило «відкликати наклад із неякісним перекладом для його подальшого знищення». Покупцям гарантували повернення вартості та можливість обміну на «якісне видання», вихід якого планується у вересні. Та це був лишень епізод перший.  
Не все гаразд виявилося й із Кінговим романом «Воно», який було видано дублетом із «Кладовищем...». Перші 750 сторінок книжки містять переклад Олександра Красюка, знавця американських реалій, скрупульозного та високохудожнього відтворювача нюансів Кінгової стилістики. Останні 300 сторінок зроблені не меншим фанатом Сергієм Крикуном. А між цими краями три сотні сторінок — роботи Михайла Каменюка та Романа Трифонова. Перший із них має звання заслуженого працівника культури України, і мало лишилося в галузі вітчизняної культури премій, лауреатом яких він би не був. Другий — кандидат філологічних наук. Та їхні попередні заслуги аж ніяк не врятували нашого читача від прикрого факту: їхня частина роботи є відтворенням російського перекладу Віктора Вебера. 
Триста сторінок, перенесені з його тексту до українського видання, слабують на знайомі вже хвороби. Тут повна глухота до Кінгових стилістичних прийомів, невпізнання американських сталих виразів, надлишок непотрібних уточнень. Можна було б припустити, що саме видавництво заохочувало до такої несумлінної роботи, адже цілу команду перекладачів було запрошено задля якнайшвидшого виходу книжки, хоча ні Каменюк, ні Трифонов раніше не відзначилися здобутками в перекладі з англійської. Та це не збігається з попередньою турботою видавництва про якість продукції. Коли йшлося про публікацію книжки Кінга «Доктор Сон», продовження відомого роману «Сяйво», «КСД», плануючи випустити дилогію, не пішло простим шляхом купівлі прав на вже існуючий переклад старого роману, здійснений Іваном Андрусяком, — саме через сумнівну його якість. 
«Переклад» Андрусяка має всі підстави увійти до історії як один із найцинічніших випадків у вітчизняній літературно-видавничій практиці. Цікаво, що відомий письменник і редактор Іван Андрусяк колись долучився до так званої «Полеміки на «Снігу», казусної суперечки довкола українського перекладу роману нобелівського лауреата Орхана Памука «Сніг». Не бувши, як і більшість дискутантів, знавцем турецької мови, він сформулював гнівний присуд: «Маємо знущання з української книговидавничої справи; знущання з традиції, можливостей і якості українського перекладацтва; нарешті — знущання з української мови! Чи не забагато «честі» для одного несумлінного харківського видавництва?» І вже за три роки у тому ж видавництві «Фоліо», яке так завзято ганив Андрусяк, вийде його «переклад» роману Кінга «Сяйво», зроблений тим самим способом, що й «Кладовище...» Полякова. 
Андрусяк ніби й не забув, що писав про «Сніг» Памука, але взяв ту фразу за власну творчу настанову й професійне кредо. Ось вам знущання з традицій перекладацтва: услід за російською перекладачкою Катериною Александровою він пропускає десятки речень і цілі абзаци, фрази й стилістичні прийоми Кінга. Натомість додано дії персонажів, про які в автора не йшлося. Нарешті, внаслідок нехитрої операції доктора Андрусяка співачка Біллі Голідей робиться співаком. А мій улюблений персонаж — поліцейський Трупер (насправді state trooper — службовець поліції штату). Знущання з української мови теж на місці: «кров, що збігає долілиць»; «стояла у віконця»; «стилізована під бурчання паща маски»; «сальне волосся» тощо. Книговидавничий бік справи «вшанувався» теж. На титульній сторінці значиться: «Переклад з англійської». Хоча «машинний» переклад російського тексту може насторожити й малодосвідченого читача: дійшло до того, що ескімоські снігові житла іглу (igloo) стали «ескімоськими голками».

(Джерело: газета «День»)

Привид бродить Україною, привид... Стіва Джобса


Ситуацію із «КСД» можна було би вважати проявом кричущої неповаги до українського читача і поодиноким випадком «халтури», якби в нас уже не було сумного досвіду того, як можуть робитися «переклади» не лише з російської адаптації, але й з оригіналу.

Більшість із тих, хто нині радісно купує серію «Теплих історій» чи просто «Історії талановитих людей», не знають або не пам'ятають, що до того, як узятися за оптимістичну прозу, видавництво «Брайтстар» спробувало себе на ниві перекладу — і замахнулося на тогочасний хіт усіх книгарень, форумів, сайтів та інтернет-магазинів. Йдеться про авторизовану біографію Стіва Джобса від Уолтера Айзексона. Надія Ґербіш взялася робити переклад монументальної праці Айзексона українською — і це було найгірше, що могло відбутися із книгою про засновника Apple у вітчизняній практиці (зазначу, як власник примірнику книги Айзексона в оригіналі).

Кричущі помилки у термінах, перекручення змісту і не володіння контекстами та нюансами історії «яблучної» корпорації зробили «Стіва Джобса» із найочікуванішого перекладу «десятих» в Україні суцільним репутаційним провалом. В «Брайтстар» переключилися на випуск «Теплих історій», авторка перекладу пояснила численні помилки та недоліки перекладу тим, що орієнтувалась на російську версію і не мала достатньо часу, аби підготувати якісніший текст до заявлених видавництвом термінів. Історія призабулася, тираж був не надто великим і тому поступово «розійшовся» (хоч і з зауваженнями та з чималим цінником, як для такої провальної версії).

Тому тепер, коли щось подібне відбулося з кількома книгами Кінга, я знову згадую 2011—2012 роки, розуміючи, що в практиці «комерційного» перекладу мало що змінилося. На жаль.

«Осетрини другої свіжості» не буває


Пам'ятаєте, як герой Булгакова ґанив директора московського ресторану за «осетрину другої свіжості» в «Майстрі та Маргариті»? Приблизно те саме відбувається із перекладами. Безумовно, робота перекладача — свого роду творчість: пошук відповідників, усунення культурної різниці та численних протиріч у контекстах, які просто може не зрозуміти вітчизняний читач, якщо дати йому «кальку» (про це зокрема навесні розповідала Софія Рябчук, презентуючи свій переклад Барб-Гааль «Як говорити з дітьми про мистецтво»).

Але російські переклади часто є тією самою «осетриною», на яку категорично не можна орієнтуватися. Бо вони в своїй «творчості» заходять настільки далеко, що перекручують оригінальний зміст. Простий приклад — коротка ремарка від Євгенії Кононенко в ході презентації її перекладу Анни Гавальди, де в одній з новел героїня в російському перекладі «говорить», що «не має магнітофону з поп-музикою на своєму балконі, тому нема чого витріщатися». Насправді ж російський перекладач допустив помилку через незнання старих жаргонних виразів, про які безперечно знала Гавальда, пишучи своє оповідання. Порівнюючи російський переклад із оригіналом в ході роботи над українською версією «Мені хотілося б, щоб мене хтось десь чекав», Євгенія Кононенко зауважила: йдеться не про «балкон», а про... груди. Жаргонна назва жіночих грудей, бюсту, співзвучна та пишеться так само, як «балкон». Тому логічно, що чоловіки витріщалися не на балкон героїні, а на дещо інше.

Коли маємо такі кричущі проблеми і неспівпадіння, чи варто очікувати, що калькування російськомовних перекладів може принести нам щось інше, аніж «ескімосські голки» та «поліцейські Трупери»?

Читач між кількох вогнів


З одного боку, цілком логічним є прагнення україномовного читача придбати україномовну версію творів улюбленого автора. Не всі вміють / хочуть читати англійською, німецькою, французькою чи італійською. Не у всіх є фінансова можливість купувати оригінали тут чи за кордоном і доправляти їх в Україну, щоб уникнути ситуацій, подібних на ті, що сталися із перекладами «Брайтстар» чи «КСД».

З іншого боку — російський переклад досі складає 80% асортименту українських книгарень, і подібні історії лише відштовхують читача думаючого в бік «меншого з двох зол». Не хочеш «ескімосських голок» у Кінга — доведеться купувати «эскимосские иглу», все просто.

Але є і третя проблема — голосування гаманцем і далі не за українську, а по суті за російську книговидавничу справу. Саме те, чого більшість потенційних покупців версії від «КСД» хотіли уникнути. Неякісним перекладом видавець сам «виштовхує» покупця «в обійми» до конкурентів із більш агресивного та потужного видавничого ринку, які і так мають переважну частку продажів серед української аудиторії.

Боротьбу за якісний культурний продукт не можуть вести самі лише читачі. Видавці мали би теж потурбуватися якщо не про власний імідж, то хоча би про те, як вони власними руками можуть знищити сегмент споживачів, котрий лишень декілька років як почав розвиватися.