неділя, 9 серпня 2015 р.

«Герой поневолі» — творчість Івана Франка для покоління Marvel та «Мауса»

Мушу визнати — я не є особливим поціновувачем творчої спадщини Івана Франка: його твори здаються мені якимись надто страдницькими, упадницькими і безнадійними, немов усі ти страждаючі нафтовики, селяни, робітники та строкачі зібралися воєдину і оплакують свою важеньку доленьку на руїнах української мрії про соціалізм.

Але видавництво «Леополь» спромоглося зробити неможливе зі мною: я не лише взяв до рук Франка, забутого з часів шкільної програми — я свідомо шукав саме цей графічний роман і придбав його майже одразу після його надходження в продаж.

Можливо, це сталося завдяки майстерності художників Михая Тимошенка та Кирила Горішного. А можливо через те, що після виходу «Даогопака» шанувальники коміксів і графічних романів в Україні змушені були купувати лише класику жанру в закордонних книгарнях, але аж ніяк не від українського видавця — і тому зачекалися?


Спочатку — трохи про саму історію, що покладена в основу двотомного графічного роману, перший том якого наприкінці 2014-го підготувало видавництво «Леополь». Основний герой оповіді — канцелярист Степан Калинович, котрий опиняється у вирі українського руху за незалежну державу на теренах визволення Польщі з-під імперського панування у 1848 році. Поляки, що прагнують свою державу, — по один бік, українці, котрі прагнують свою, — по інший. «Весна народів» котиться Європою, «щаслива Австрія» тріщить, немов міх, набитий ущерть — і німецький Lemberg от-от перетвориться на український Львів.


Ну коли ж іще видавати графічний роман про визвольні змагання, як не в час, коли на українські землі знову зазіхає чужинська рука, погодьтесь. Вдало обраний час та сюжет для інтерпретації у вигляді графічного роману вже зробили з «Героя поневолі» один із найбажаніших культурних артефактів доби. Але як завжди в деталях криється не так диявол, як стиль та колекційна цінність.


Навіть якщо другий том графічного роману від «Леополя» раптом не вийде, перший вже справляє враження, щойно ви берете його до рук. Це навіть не книга — це практично досконалий графічний продукт, якого масовий український читач коміксів від вітчизняного видавництва не бачив в принципі.


Чорно-біла якісна графіка, виписані до дрібниць деталі, які захочеться просто сидіти і розглядати — як в дитинстві, відклавши справи вбік, не зважаючи на час. Не будучи надто палким фанатом коміксів чи друкованої графіки, упіймав себе на тому, що мені цікаво навіть просто сидіти і вивчати риси та міміку, якими художники наділили героїв, архітектуру Львова, зображеного в книзі — вивчати цей мікросвіт із вулицями, будинками, жовнірами та вельмишановним панством.


Безумовно, найбільш потужним буде ефект від сприйняття, якщо доповнити гортання графічної інтерпретації прочитанням оригінального твору — в передмові графічного роману чесно попереджають, що місцями значно скоротили вихідний текст, залишивши лише основну канву. От і ще один привід долучитися до культурної спадщини і почитати-таки Франка (навіть не надто його люблячи):

«—Що сталося тим людям? Чого вони хочуть, за що б'ються, на що надіються? Він ніколи не розумів революційного запалу, а тепер найменше... і сам не міркував, що всю свою надію покладає на побіду Революції!»


До речі, короткий життєпис Франка завершує книжку, тому можна ще й оновити знання, які мали з часів шкільної програми.

Перед нами — зразок того, як можна популяризувати класику серед покоління, для котрого герої Marvel є більш знайомими, аніж персонажі книжок середини ХІХ — початку ХХ століть. І як одночасно долучити до тієї культурної спадщини тих, хто більше знає про «Маус», аніж про той же «Даогопак». Міхай Тимошенко блискуче зумів завоювати увагу і перших, і других. Головне, аби вистачило натхнення і фінансової підтримки на продовження цієї справи.

Свій екземпляр «Героя поневолі» купував декілька місяців тому в «Книгарні Є», але можете спробувати пошукати в інтернет-магазинах чи на сайті видавництва.