вівторок, 25 серпня 2015 р.

«Колгосп тварин» — повернення Орвелла українською через 70 років


Ми пішли у невелику відпустку від новин — але це не означає, що перестали читати книжки. Тому продовжуємо цикл рецензій на новинки українського ринку (які читаємо цими днями).

Соціалізм для більшості закордонних письменників та діячів мистецтва в першій половині ХХ століття залишався такою собі рожевою мрією про перемогу рівності та братерства в індустріальному суспільстві, де на тлі суцільної електрифікації мала постати утопічна республіка щастя та рівноправ'я. Уеллс та решта вперто відмовлялися бачити, чим насправді є СРСР — і лише ідеаліст-соціаліст Орвелл ризикнув вперше заговорити про незручні для ліберального істеблішменту теми переродження комунізму на ще гіршу потвору, ніж та, якою на думку тогочасних інтелектуалів був капіталізм. Так в світовій літературі і постав один із знакових творів ХХ століття. Щоправда, знаковість його оцінять не так сучасники, як нащадки покоління Орвелла.

А 1944 року, коли антиутопічна повість вперше побачила світ, ніхто навіть не хотів дати англійцеві коштів на друк першого накладу. Джорджу Орвеллові довелося самотужки сплатити тираж, і що цікаво — серед оплачених його коштом перекладів іншими мовами було й українське видання. Дуже добре, що через стільки років передмова з того, першого україномовного накладу повертається до сучасного читача з України завдяки «Видавництву Жупанського».


До речі, саме ця передмова і дає коротку довідку як про самого письменника та умови формування його світогляду, так і про те, чому власне в нього виникла ідея написати книгу, котра завдавала нищівної критики державі, що вважалася серед тогочасних ідеалістів, інтелектуалів, митців та навіть політиків зразком «завтрашнього дня». От тільки завтрашній день виявився оповитим колючим дротом концтаборів та мороком розстрілів (хай вождя справжнього «Колгоспу» і звали не Наполеоном, а Сталіним, від того розстрілів в реальному «Колгоспі» не меншало у порівннянні з літературним його відображенням).

Після прочитання повісті не виникає жодних питань, чому книгу практично відразу заборонили в Радянському Союзі — і під забороною вона залишалась до кінця 80-х ХХ століття. Надто впізнаваними є фігури Троцького, Сталіна, Берії у звичайних свинях, як і лідерів Заходу в образі людей та комуністичних очільників у подобі свиней. Надто очевидна аналогія поміж псами, що їх виховав Головний Кнур, та співробітниками МДБ / НКВС. Надто близька до правди літературна картинка. Вожді сталінської та пост-сталінської доби може й були не надто розумними, та все ж не настільки дурними, щоб не упізнати себе на сторінках цієї невеличкої книжки (український переклад вмістився усього в 118 сторінок разом із післямовою).


Можна лише уявити, як морально важко було Орвеллові зруйнувати власну мрію про соціалізм, пишучи правду про Союз (власне, це читається у передмові):

«—Не треба вважати, що Англія є справжньою демократією... З другого боку, це країна, де люди вже сотні років живуть разом і не знають громадянської війни...де певною мірою можна довіряти новинам і статистичним звітам і, нарешті, де можна не боятися мати опозиційні погляди та їх відкрито висловлювати. У таких обставинах звичайна людина не може собі уявити, що таке концтабори, масові депортації, ув'язнення без суду, цензура преси тощо... Переважна частина англійців аж до 1939 р., а може й пізніше, були неспроможні розгадати суті нацистського режиму у Німеччині, а коли йдеться про радянський режим, то вони ще й досі значною мірою перебувають в омані».

Власне, «Колгосп тварин» не потребує окремого трактування: мінімальних знань з історії нашого народу в частині колективізації, трьох геноцидів голодом та двох Світових воєн вистачить, щоби впізнати і персонажів, і провести історичні аналогії. Що ж до звичного для нас пост-радянського російського перекладу із нейтральним «Скотным двором» та назви в оригіналі — післямова від Олексія Жупанського все прояснює. Обов'язково прочитайте її.


Гарний переклад, мінімалістична обкладинка, чіткий та в міру великий шрифт і не надто висока ціна як для новинки із серії світових бестселлерів — щонайменші причини для того, аби відкрити для себе антиутопію Орвелла наново, навіть якщо ви вже читали і оригінал, і переклад російською.