вівторок, 21 липня 2015 р.

10 нових українських книг, які варто прочитати цього літа



Літо у розпалі. Якщо ви ще не обрали собі книгу, з якою відправитесь у відпустку чи почитаєте на вихідних, спробуйте почитати щось із цього списку.


«Коран. Переклад смислів з арабської мови» (Основи)


Нарешті священна книга мусульман побачила світ українською. Перекладач Михайло Якубович працював над нею 5 років. В Україні проживає чимало мусульман, для яких ця подіє стане знаковою, проте книжка спрямована також на інших читачів нашої великої держави – для ознайомлення з культурою ісламу, їхніми цінностями.

Коран написаний близько 14 століть тому, нараховує 114 сур і близько 320 тисяч букв. Мусульмани вважають, що ця книга не є створеною, вона існує вічно, є словом Аллаха і передає його волю, промовлену через пророка Мухаммеда.

Володимир Єрмоленко, «Далекі близькі» (Видавництво Старого Лева)


Ця книжка одного з найцікавіших філософів наших днів Володимира Єрмоленка є дуже неординарною, не звичною для видань з рубрики «філософія». Автор легко і цікаво розповідає про «далеких близьких» – філософів, котрі важливі йому, автору, простежує їхню біографію, шукає її зв’язків з текстами, зв’язків із власним життям.

Це книжка про Руссо, Казанову, Гофмана, Флобера, Дерріда, Зонтаґ, Барта, Ґарі. Вона, як зазначено в анотації, «водночас про близькість, насолоду, невидимість, втрату, повільність та чуттєвість. Це книжка про людей та їхні життя, їхні болі й радості – і водночас про сенси, що їх ці люди витворювали зі свого досвіду.

Це книжка про те, як можна перетворити слабкість на силу, а ваду – на перевагу. Про те, як далекі класики можуть раптом стати близькими – як друзі, як рідні».

Том Стоппард, «Розенкранц і Ґільденстерн мертві» (Дискурсус)


Перекладна книжка лауреата Нобелівської премії сера Тома Стоппарда є важливою подією, адже британський драматург став одним з тих, хто змінив погляд на сучасний театр. Іван Кричфалучій переклав дві найзначніші п’єси «Розенкранц і Ґільденстерн мертві» і «Після Маґрітта», котрі вважаються «театром ідей».

Том Стоппард, за його ж словами, завжди «принаймні однією ногою в минулому», саме його, за словами перекладача, «як нікого стосується джойсівське «любиш мене – люби й мою парасолю», адже щоб любити кожну окремо п’єсу сера Стоппарда, слід любити (чи хоча б мати уявлення) творчість ще когось» («Розенкранц і Ґільденстерн мертві» апелюють до Шекспіра). 

Аґрафка, «Війна, що змінила Рондо» (Видавництво Старого Лева)


Творча майстерня «Аґрафка», найуспішніші українські ілюстратори останніх років, лауреати найпрестижніших премій за оформлення книжок, випустили нове видання «Війна, що змінила Рондо» – книгу «про те, що війна не має серця і не розуміє жодної мови, зате торкається кожного і на всіх залишає шрами.

Та якщо спільно збудувати машину світла і навчитися співати попри все, тоді навіть найтендітніші істоти зможуть вистояти й перемогти. А ще ця книга – це привід для вдумливої розмови з дітьми (або й зі собою) про те, що діється нині в країні чи й деінде у світі, у форматі чарівної історії, яка завжди залишає місце для надії та оптимізму». Цю книжку вже сьогодні з гордістю презентують на міжнародних виставках, нагороджують преміями і перекладають на іноземні мови.

Олег Лишега, «Поцiлунок Елли Фiцджеральд» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)


Однією з найбільших втрат української літератури минулого року є відхід великого поета Олега Лишеги (1949–2014). До книжки, яку видала А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА увійшли його есеї, переклади міфів та легенд американських індіанців, щоденник Генрі Торо, вірші Робінзона Джеферса, есей і вірш, написані в гірському Лемонті у Пенсильванії (США).

Як зазначають видавці, «це остання книжка, яку поет ще встиг підготувати до друку». 

Костянтин Дорошенко, «Конец эпохи позднего железа» (Лаурус)


Книжка представляє вибрані тексти одного з найцікавіших українських арт-критиків, куратора сучасного мистецтва Костянтина Дорошенка.

Автор коментує культурні ситуації часу української незалежності. Книжка розрахована як на спеціалістів, так і на широку аудиторію.

«Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе», (Видавництво Старого Лева)


Книжка розмов головного редактора журналу Forbes Володимира Федоріна з грузинським політиком Кахою Бендукідзе – спроба систематизації поглядів видатного реформатора, котрий тісно співпрацював з Україною в останній період свого життя.

Як зазначає видавництво, «Він намагався передати свій досвід проведення реформ у Грузії, переконати українців не втратити свій чи не останній шанс на шляху до цивілізованого світу. Мало хто міг зрівнятися з К. Бендукідзе в умінні доносити свою думку до спів розмовника так чітко і зрозуміло, ілюструючи її прикладами зі щоденного життя.

Вдумливий читач знайде в цій книзі як тверезий погляд на нинішню кремлівську владу, так і ідейне підґрунтя для побудови сучасного суспільства, особливо необхідне Україні сьогодні». 

Олександр Бойченко, «Більше/Менше» (Книги – ХХІ)


Олександр Бойченко, блискучий есеїст, весело і тонко пише в новій книжці про роль інтелектуала у суспільстві – українському, європейському, світовому. Ось що каже автор:

«Інтелектуал, який у наші дні, після стількох історичних прикладів, словом чи ділом підтримує тоталітарний режим або сповідує тоталітарні ідеї, – це для мене якийсь нонсенс, contradictio in adjecto. Про біду можна собі уявити землероба, пролетаря чи там урку, який досі плекає ілюзії, що панування його нації, класу чи клану буде для нього вигідним. Але інтелектуал, який таврує ліберальну демократію, виступає тим самим проти «ринкової площі слова», тобто єдиного місця, де він вповні може бути вільним інтелектуалом, і накликає на свою голову котрийсь із тих режимів – байдуже, комуністичний, нацистський чи уркаганський, – за яких вільні інтелектуали зустрічаються хіба що у в’язницях. Ні, все-таки люди «простіші» рідко доходять до таких самогубчих фантазій. Принаймні якось мені не доводилося чути, щоб футболісти виступали проти стадіонів, сантехніки – проти унітазів чи кишенькові злодії – проти грошей. А інтелектуали проти підстав власного існування – потрафлять»

Джордж Орвелл, «1984» (Видавництво Жупанського)


Один з найбільш обговорюваних, один з найвпливовіших і найбільш читаних романів вийшов у перекладі Віктора Шовкуна. Чудова нагода для тих, хто ще не читав «1984» ознайомитися із шедевром Джорджа Орвелла, який за версією часопису Newsweek посідає 2 місце у рейтингу найкращих книжок усіх часів і народів, твір виданий у СРСР аж 1989 року, свого часу заборонений навіть у США.

Автор намагається відповісти на вічне питання: що таке свобода? Відповідь вразить багатьох. 

Микола Зеров, «Вибрані твори» («Смолоскип»)


Видавництво «Смолоскип» пропонує книжку вибраного одного з найважливіших поетів початку ХХ століття – Миколи Зерова (1890–1937), лідера «неокласиків», однієї з найбільших втрат української культури періоду «розстріляного відродження».

У виданні є дві авторські прижиттєві поетичні збірки «Антологія римської поезії» й «Камена», вибране з підготовленої Зеровим рукописної збірки «Сонети і елегії». Книжка містить і літературознавчий доробок автора, він представлений двома книжками, котрі вийшли ще за життя Зерова: «До джерел» та «Від Куліша до Винниченка».

«Вибрані твори» пропонують також листи, спогади, літературно-критичні статті про письменника й біографію.

За матеріалами: 1576.com.ua