вівторок, 29 січня 2013 р.

"14 мандрівок Вінниччиною"

"Палаци серед розбитих негодою доріг і гостинні люди - такими скарбами сповнена Вінницька земля" - з цих слів починається передмова до книжки-путівника Вінницькою областю, котрий вийшов в київському "Грані-Т" 2009 року.
104 сторінки текстів та ілюстрацій про край, де дороги радше розбиті не негодою, а безгосподарністю трьох десятків років панування "крєпкіх хозяйствєнніков" з числа "совкової", пост-"совкової", "кучмістської" та пост-"помаранчевої" влади (але не будемо про звичне). Натомість Дмитро Антонюк - фотограф та автор-упорядник путівника - зосереджує увагу читачів на тому, що й посеред оцього "хозяйствування" є чимало місць, вартих великих і малих туристичних маршрутів. Місць красивих та історичних, цікавих не лише архітектурою, але й життєвими історіями, з цими місцями пов'язаними.

Панські маєтки та палаци більшість місцевих людей навіть похилого віку можуть вказати лише при уточненні, що саме ви шукаєте: мешканці сіл настільки звикли до цих напівзруйнованих і часто-густо занедбаних споруд, що і не сприймають їх як "палаци" чи "замки." А дарма.
Автор книги неодноразово (навіть у передмові) акцентує увагу на тому, в якому жахливому стані знаходились 2008 - 2009-го (і досі знаходяться, скажу я вам із власного досвіду) дороги між селами, де стоять архітектурні споруди далеко не останнього рівня значимості. Саме оця вимушена / невимушена ізоляція призвела до того, що про деякі із старих польських маєтків на Вінниччині не знає широкий загал не лише в українських містах-мільйонниках, але й у самій Вінниці.
Окрім світлин та коментарів самого автора, Дмитра Антонюка, до книги увійшли коментарі та дані від краєзнавців Дмитра Малакова, Вікторії Колесник та Романа Афтаназі.
Всі місця, котрі варто відвідати туристам, тут згруповані за типологією архітектури: від палаців до костелів та замків. Якщо ви раптом влітку вирушатимете у подорож Вінниччиною, зверніть увагу на такі цікаві об'єкти, як палац Станіслава Щенсного Потоцького в Тульчині (один із найбільших в Східній Європі, що збереглися до нашого часу), палац графині Щербатової в Немирові, маєток Грохольського у Вороновиці, маєток Вітославських в Чернятині, зменшена копія Маріїнського палацу в Старих Прилуках, палаци Собанських в кількох населених пунктах області, резиденція Бжозовських у Соколівці, палац графині Ценіної в Котюжанах і багато інших цікавих споруд.

Деякі із маєтків та більшість замків, а також низка костелів були зруйновані та понівечені в часи радянської окупації, а згодом, вже після Другої Світової - переобладнані на житлові та господарські приміщення, котрі занепали вже після руйнації Радянського Союзу.

Цікаво, що культові споруди - низка костелів та церков, монастир домініканського ордену в Мурафі, - не всі були понищені та закриті "совєтами": можливо, "не дійшли руки", а можливо, місцевим парткерівникам все-таки совість не дозволила закласти вибухівку під ці споруди - невідомо.

Цікавий факт для самих вінничан: кафедральний православний собор у Вінниці - це бувший костел домініканського монастиря; а будівля держархіву в центрі міста - це приміщення, котрі належали раніше ордену єзуїтів.
Є в путівнику і розділ, присвячений історичним особам - графиням, меценатам, видатному лікареві та козацькому полководцю. Є цікава добірка фактів про Йосафатову долину із її тисячею хрестів, ставку Гітлера і Батозьку та Липовецьку битви.
А ще - про традиційні страви Вінницького краю теж є декілька слів з картинками та навіть із рецептами :)

Рекомендую розшукати путівник усім, кому набридли "традиційні" маршрути автомобільних мандрівок Україною. І внести певні плани до свого календаря на літо.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Прокоментуйте цей матеріал